Крайнік Анатолій Петрович народився 13 липня 1988 року в мальовничому селі Нова Гребля, що на Вінниччині в родині Петра Анатолійовича та Ольги Петрівни Крайників.
З дитинства вирізнявся щирістю, працьовитістю та великою любов’ю до рідної землі. Навчався у місцевій школі, після чого вступив до політехнічного коледжу у місті Вінниця. Здобувши середню спеціальну освіту, вирішив продовжити навчання у ПТУ №43, де отримав професію тракториста.
Після завершення навчання Анатолій розпочав трудовий шлях у Самгородку, у сільськогосподарському товаристві «Арчі». Його відданість праці, щирість і відповідальність відразу здобули повагу серед колег.
У 2019 році Анатолій одружився з коханою Оленою. Закохані переїхали до Вінниці, де через рік у їхній родині з’явилось найбільше щастя — народився первісток, улюблений синочок.
Анатолій працював водієм-експедитором у компаніях «Голден Трейд» і «Паляниця», а також трактористом та водієм обприскувача у сільськогосподарському підприємстві Care Field. Його праця завжди була важливою і відповідальною.
18 квітня 2024 року Анатолій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у Житомирі в 95-й десантно-штурмовій бригаді, в частині А2900, як водій-механік танку. Згодом, у листопаді, був переведений до частини А4355 — 77-ї окремої аеромобільної бригади, де служив стрільцем.
Свій перший бойовий вихід Анатолій здійснив у Донецькій області, поблизу населеного пункту Єлізаветівка, Покровського району. 16 листопада 2024 року він зник безвісти. Його дружина Олена не зупинялася ні на мить: шукала коханого всіма можливими способами, брала участь у кожному мітингу, зборах, акціях підтримки родин зниклих безвісти, вірячи, що її Толя обов’язково повернеться.
Та, на жаль, сталося найстрашніше — у червні 2025 року надійшла підтверджена інформація про загибель Героя. Жахлива звістка сколихнула усіх жителів Самгородоцької та Калинівської громади.
4 червня 2025 року Крайнік Анатолій Петрович був з почестями похований на Алеї Героїв у рідному селі Нова Гребля.
Анатолій був найкращим чоловіком, люблячим батьком, вірним другом. Люди, які мали честь знати його, завжди згадуватимуть про його добре, але водночас мужнє і безстрашне серце.
Пам’ять про нього житиме вічно — в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, заради кого він віддав своє життя.
