У світі нараховується більше 270 видів повитиць, із яких в Україні зареєстровані повитиця польова, Лемана, одностовпчикова та хмелеподібна. Усі види повитиць є карантинними організмами. Повитиця польова (Cuscuta campestris Junck.) поширена в 15 областях України.
Основним джерелом поширення повитиці є погано очищене насіння польових культур, переважно люцерни і конюшини. Також поширенню сприяють транспортні засоби, сільськогосподарська техніка та знаряддя, зрошувальні та осушувальні канали, органічні добрива і зернові відходи. Повитиця найбільш полюбляє паразитувати на конюшині, люцерні, буряках, моркві, цибулі, картоплі. Відносно стійкими є лише злакові культури та соняшник. Живиться повністю за рахунок рослини-господаря, на якій паразитує.
В умовах України насіння повитиці інтенсивно проростає у травні-червні, цвіте – у червні-серпні, плодоносить – у липні-жовтні. За несприятливих для проростання погодних умов насіння зберігатиме схожість від 4 до 30 років. Інтенсивність проростання насіння залежить від тепла, вологи та дозрілості насіння. Напівдозріле та зелене насіння проростає швидше, ніж дозріле. Зародок насінини являє собою спірально скручену нитку, яка поступово випрямляється, закріплюється в ґрунті за допомогою кореневих волосків, інший кінець зародка виходить на поверхню ґрунту та починає поступово обертатись у пошуках рослини-господаря. При зіткненні з рослиною паросток втрачає зв’язок з ґрунтом та переходить на паразитичний спосіб існування. Стебло ниткоподібне, витке, жовто-цегляного або жовто-зеленого кольору. Квітки зібрані в густі клубочки білого або зеленувато-білого кольору. Плід — приплюснуто-куляста коробочка, в якій міститься дуже дрібне шорстке насіння.
Для повитиці польової характерні практично необмежений ріст і здатність до галуження, а тому один екземпляр паразита за порівняно короткий часовий період може обплутати десятки сусідніх рослин і утворити осередок ураження діаметром до 6 м.
Повитиця не лише знижує врожай, а й погіршує якість вирощеної продукції, кормів. За частого згодовування засміченого повитицею зеленого корму відбувається хронічне отруєння тварин, що впливає на їхню продуктивність, а в разі тривалого вживання такого корму настає загибель худоби. Сіно кормових трав з повитицею погано сохне, пліснявіє, втрачає поживну цінність та смакові властивості. Масовий розвиток повитиці взагалі може призвести до повної загибелі посіву культурних рослин.
У разі виявлення повитиці польової вогнища уражених посівів потрібно викошувати із захопленням додаткової півтораметрової зони навколо, обов’язково до цвітіння бур’яну. Скошену масу треба винести за межі поля та знищити. Вогнище паразита потрібно утримувати в стані чорного пару або обробляти гербіцидами суцільної дії.
Найважливішим є не допустити потрапляння насіння цього «фітовампіра» разом із насінням культурних рослин на сільськогосподарські поля. Купувати насіння необхідно тільки в спеціалізованих магазинах, де вимагати довідку про посівні якості насіння.
Державний інспектор з карантину рослин Ю.П.Гаврилюк
