Два роки минуло, як серце спинилось,
Як світ для родини на мить зупинивсь.
Та пам’ять про подвиг — жива і незгасна,
Герой за країну віддав найдорожче — життя.
18 травня 2026 року минає друга річниця з дня смерті нашого Героя — мужнього воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, жителя села Збараж - Андрія ЖЕЛЄЗНЯКА.
Цей день назавжди залишиться болючим спогадом у серцях рідних, близьких і всієї громади.
Желєзняк Андрій Анатолійович народився 28 березня 1976 року в дружній родині Ганни Семенівни та Анатолія Федоровича Желєзняків у селі Збараж. Зростав разом з трьома сестрами Ніною, Тетяною та Людмилою, які завжди були йому надійною підтримкою і опорою.
Дитинство та юнацькі роки пройшли у рідному селі, де з 12 років Андрій щоліта працював помічником комбайнера.
Закінчив 9 класів Збаразької школи та вступив до Новогребельського профтехучилища, де здобув професію тракториста. Згодом вивчився ще на «кранівника» у м. Хмільник.
З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу. Після завершення служби повернувся в рідний Збараж, розпочав трудову діяльність механізатором у фермерському господарстві ВІА «Прогрес».
Згодом одружився з коханою Оленою. Народили та виховали двох прекрасних доньок – Анжелу та Ілону.
Андрій сам зпроектував та власноруч збудував дім, про який мріяв.
Останнім часом Андрій Анатолійович був фермером-одноосібником, працював на рідній землі.
08 березня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де зі своїми побратимами воювали із ворогом на Миколаївському, Харківському напрямках.
Разом з дружиною за власні кошти придбали автомобіль на потреби ЗСУ.
Сержант, командир відділення розвідки, Желєзняк Андрій Анатолійович, загинув 18 травня 2024 року від отриманих поранень в населеному пункті Кути Другі , Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Війна обірвала все... Забрала сина у матері, чоловіка у дружини, батька у доньок. Знову вирвала серце у села..
Андрій Анатолійович назавжди залишиться у нашій пам’яті як гідна людина.
Час тихо відлічує дні, але біль не стає меншим.
У спогадах він завжди живий — з усмішкою, добрим словом, щирим серцем.
Його слід залишився у кожному, хто знав, любив і пам’ятає…
У рідних місцях, у тиші вечорів, у кожному світлому спогаді.
Світла душа не зникає — вона живе поруч, у нашій пам’яті, у наших серцях.
Схиляємо голови у скорботі…
Розділяємо біль втрати з родиною.
Вічна пам’ять і шана.
