Олег Анатолійович Бернага народився 14 жовтня 1980 року у селі Самгородок. Дитинство та юнацькі роки разом з батьками та молодшою сестричкою проживав у м. Шепетівка. Та усі канікули він із задоволенням проводив у бабусь та дідусів у Самгородок та Михайлині.
Із 1986 по 1997 роки навчався у Шепетівському ліцеїфізико-математичного спрямування.
Після закінчення 11 класу, маючи гарні результати у навчанні, вступив до Національного технічного університету.
У 2002 році, після закінчення навчання, влаштувався на роботу на завод «Лепсе» у м. Київ. Згодом продовжив трудову діяльність будівельником, якою займався як в Україні так і за кордоном.
Переїхавши до м. Бучі, одружився, та наполегливо працював над створенням власного житла, бо був спеціалістом у своїй справі.
Після початку повномасштабного вторгнення, працював водієм таксі у м. Вінниця, де 28 липня 2024 року був призваний до військової служби. Пройшовши навчання, став водієм-електриком 34-го окремого мотопіхотного батальйонув/ч А 4395.
Виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. Був тричі поранений, отримав численні контузії та частково втратив слух.
08 липня 2025 року, у м. Харків зупинилося хоробре серце мужнього воїна.
Побратими із теплом та посмішкою відгукуються про друга Олега із позивним «Барні», що стояв з ними на захисті рідної країни та кожного з нас…
Йому навіки 44…
