Сьогодні, 24 лютого 2025 року, маємо треті роковини з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Війна. Таке коротке слово, а так багато граней має. Усі ми і раніше знали, що таке війна, проте лиш з першими вибухами і втратами усвідомили увесь жах, усю біду, яку вона принесла на своїх чорних крилах.
Три роки кривавих боїв, а по суті – 11 років війни! Лютий ворог уже не в книгах, чи фільмах, а наяву. Ворог відібрав у нас рідних і близьких, щасливий час, спокійне сьогодення, те, що ми вважали само по собі існуючим.
Для багатьох українських родин сьогодні все ще той самий ранок і день 24 лютого 2022 року, він усе ще триває. Хто бачив військкомати у перші дні війни, згадає нестерпне відчуття страху за чоловіків, які вирушають на фронт, за дітей, старих батьків, за дім, за майбутнє. Тоді в тілі постійно прискорено билось серце, а у душі – страх та, пропри все, прагнення до боротьби, до битви, до волі.
За цей час багато хлопців і дівчат стали до українського війська. Майже ніхто з них не навчався військовій справі, але й не можуть інакше. Точно знають, що потрібні своїй країні. На лінії фронту вони міцно стоять, закриваючи нас від ворога. Завдяки їм ми щоранку відкриваємо очі. Цінуймо кожен прожитий день!
За роки війни, багато з нас втратили рідну людину, однокласника, знайомого, чи друга. Тепер їх обличчя тримаємо у своїй пам’яті, їх імена промовляємо у щоденній молитві, несемо квіти на могили найкращих українців, про чий подвиг писатимуть книги.
Від початку війни наша громада втратила 44 Героя , пам'ять про них залишиться в наших серцях назавжди.
Пам’ятаємо про подвиг кожного українця та щирою молитвою вшануймо їхню світлу пам‘ять. Низький уклін батькам та родичам загиблих Героїв.
Герої не вмирають, вони завжди житимуть у наших серцях.
Українці – незламні.
Ми ніколи не забудемо і не пробачимо ворогу.
Миру та Перемоги!
Слава Україні! Героям Слава!
