Остапчук Андрій Борисович народився 13 березня 1994 року в сім’ї Бориса Євгеновича та Надії Петрівни Остапчуків в селі Миколаївка, де його знали як доброго, щирого та працьовитого юнака.
Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі, тут він зробив свої перші кроки, навчався, дорослішав і мріяв про мирне майбутнє. Його життя було таким, як у тисяч українських хлопців: рідне село, школа, професія, робота, кохання, сім’я, маленький син.
У 2010 році закінчив Миколаївську середню школу та вступив до Вінницького профтехучилища № 7, де здобув професію столяра. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність за спеціальністю у м. Вінниця.
З коханою Наталею виховували синочка Артема – сенс і радість його життя та мріяли про щасливе майбутнє.
Та коли України покликала своїх синів до боротьби, Андрій без вагань встав до строю. У 2015 році підписав контракт із Національною гвардією України, проходив службу у військовій частині А 3028 м. Калинівки. А з перших днів повномасштабного вторгнення росії, разом зі своїми побратимами воював із ворогом у найзапекліших боях: за Волноваху, Бахмут, Сєвєродонецьк.
Головний сержант, Остапчук Андрій Борисович, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 29 серпня 2023 року у ході контрнаступу в районі населеного пункту Токмак Запорізької області.
Завжди життєрадісний та веселий, активний та готовий допомогти кожному - таким був Андрій. Таким він залишиться в пам’яті своєї родини, знайомих та друзів, рідних та близьких...
