У Самгородоцькій сільській територіальній громаді відбулася подія особливого духовного значення — урочисте відкриття Стели пам’яті Героїв Самгородоцької громади, присвяченої нашим землякам, які віддали найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.
На Стелі пам’яті навічно закарбовано імена 65 Героїв Самгородоцької громади, які стали на захист рідної землі та віддали своє життя за мирне майбутнє українського народу. Кожне ім’я — це окрема доля, окрема історія мужності, честі й самопожертви. Кожне ім’я — це невимовний біль для родини і водночас — гордість усієї громади.
Захід розпочався з проникливих слів пам’яті, що торкнулися серця кожного присутнього, та нагадали про високу ціну нашої свободи. У хвилинах тиші звучав біль втрат, вдячність за подвиг та непохитна віра у Перемогу. Урочистості супроводжувалися виконанням Державного Гімну України у виконанні військового духового оркестру 26 Артилерійської бригади імені Генерал-хорунжого Романа Дашкевича (військова частина А3091), звучання якого надало церемонії особливої величі, глибини та щемливої урочистості, об’єднавши всіх присутніх у спільній молитві за Україну та її Захисників.
До учасників заходу зі словами шани, вдячності та підтримки звернулися голова Самгородоцької сільської ради Сергій Якович Лановик та представник військової частини 3028 — майор Владислав Подолян, які наголосили на важливості збереження пам’яті про подвиг наших воїнів та відповідальності нинішнього покоління перед їхньою жертовністю.
Особливо зворушливим моментом церемонії стало урочисте відкриття портретів полеглих Захисників, чиї імена назавжди закарбовані у серці громади. Рідні Героїв із болем і гордістю відкривали полотнища пам’яті, за якими — обличчя синів і доньок України, що стали щитом для своєї держави.
Під звуки оркестру та у супроводі лампадок, які символізували незгасну пам’ять, присутні вшанували полеглих хвилиною мовчання. У цій тиші звучало більше, ніж у словах — любов, біль, шана і вічна вдячність.
Надзвичайно щемливим став виступ Ірини Машевської, доньки полеглого Героя, яка виконала пісню «Тато» — пісню болю, любові, вдячності та незламного зв’язку між батьком і дитиною, який не здатна розірвати навіть вічність.
Завершальним духовним акордом заходу стало освячення Стели пам’яті капеланом військової частини 3028 отцем Василем, після чого відбулося урочисте покладання квітів до меморіалу як символ безмежної шани та вдячності тим, хто віддав життя за Україну.
Стела пам’яті Героїв Самгородоцької громади — це не лише меморіальний знак. Це місце сили, скорботи й пам’яті. Це святий простір, де житимуть імена наших Захисників, де молитимуться матері, схилятимуть голови діти, приходитимуть покоління, щоб пам’ятати ціну свободи.
Вічна пам’ять і слава Героям Самгородоцької громади.
Герої не вмирають — вони назавжди залишаються у серцях народу, за який віддали своє життя.
