Сьогодні, 5 березня 2024 року, Самгородоцька сільська територіальна громада провела в останню путь Героя Анатолія Федорця, який загинув, захищаючи Батьківщину від російських окупантів.
Федорець Анатолій Васильович народився 23 вересня 1987 року в дружній, багатодітній сім’ї Василя Юхремовича та Ніни Соловеївни Федорців у селі Зозулинці.
Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі.
У 2004 році закінчив Зозулинецьку середню школу та вступив до Гущинецького вищого професійного училища, де здобув професію механізатора. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність у місцевому господарстві «Хлібороб».
У 2009 році одружився. Разом із коханою дружиною Людмилою виховували двох чудових донечок Анастасію та Ангеліну.
18 серпня 2023 року став на захист Батьківщини. Разом зі своїми побратимами воював із ворогом у найзапекліших боях на Авдіївському напрямку Донецької області.
Загинув Федорець Анатолій Васильович 29 лютого 2024 року в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району під час виконання військового обов’язку в бою за Україну, її свободу та незалежність.
В останню путь захисника України провели близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки, встеливши гілочками ялини дорогу від будинку, де проживав Герой, до сільського храму, де відбулось заупокійне богослужіння, яке очолили священники Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України.
На кладовищі в с. Сошанське пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту – Бабкіна Ольга Олександрівна, староста с. Зозулинці – Максимчук Олександр Васильович та класний керівник Анатолія – Дзигар Володимир Анатолійович.
Із військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Важко знайти слова розради, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті.
З вдячністю та глибоким сумом схиляємо голови, розділяючи невимовний біль втрати з рідними, друзями та близькими.
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
