18 травня 2026 року минає друга річниця з дня смерті нашого Героя — мужнього воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, жителя села Збараж - Андрія ЖЕЛЄЗНЯКА.

Два роки минуло, як серце спинилось,
Як світ для родини на мить зупинивсь.
Та пам’ять про подвиг — жива і незгасна,
Герой за країну віддав найдорожче — життя.

18 травня 2026 року минає друга річниця з дня смерті нашого Героя — мужнього воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, жителя села Збараж - Андрія ЖЕЛЄЗНЯКА.

Цей день назавжди залишиться болючим спогадом у серцях рідних, близьких і всієї громади.

Желєзняк Андрій Анатолійович народився 28 березня 1976 року в дружній родині Ганни Семенівни та Анатолія Федоровича Желєзняків у селі Збараж. Зростав разом з трьома сестрами Ніною, Тетяною та Людмилою, які завжди були йому надійною підтримкою і опорою.

Дитинство та юнацькі роки пройшли у рідному селі, де з 12 років Андрій щоліта працював помічником комбайнера.
Закінчив 9 класів Збаразької школи та вступив до Новогребельського профтехучилища, де здобув професію тракториста. Згодом вивчився ще на «кранівника» у м. Хмільник.

З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу. Після завершення служби повернувся в рідний Збараж, розпочав трудову діяльність механізатором у фермерському господарстві ВІА «Прогрес».

Згодом одружився з коханою Оленою. Народили та виховали двох прекрасних доньок – Анжелу та Ілону.

Андрій сам зпроектував та власноруч збудував дім, про який мріяв.

Останнім часом Андрій Анатолійович був фермером-одноосібником, працював на рідній землі.

08 березня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де зі своїми побратимами воювали із ворогом на Миколаївському, Харківському напрямках.
Разом з дружиною за власні кошти придбали автомобіль на потреби ЗСУ.

Сержант, командир відділення розвідки, Желєзняк Андрій Анатолійович, загинув 18 травня 2024 року від отриманих поранень в населеному пункті Кути Другі , Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Війна обірвала все... Забрала сина у матері, чоловіка у дружини, батька у доньок. Знову вирвала серце у села..

Андрій Анатолійович назавжди залишиться у нашій пам’яті як гідна людина.

Час тихо відлічує дні, але біль не стає меншим.

У спогадах він завжди живий — з усмішкою, добрим словом, щирим серцем.

Його слід залишився у кожному, хто знав, любив і пам’ятає…

У рідних місцях, у тиші вечорів, у кожному світлому спогаді.

Світла душа не зникає — вона живе поруч, у нашій пам’яті, у наших серцях.

Схиляємо голови у скорботі…
Розділяємо біль втрати з родиною.

Вічна пам’ять і шана.

Поділитися:

До уваги громадськості! Ясенева смарагдова златка
08.07.2026 14:56
yaseneva-zlatka.docx
ПРИРОДА, ЯКА НАДИХАЄ: ЕКОЛОГІЧНІ ІНІЦІАТИВИ — ГОРДІСТЬ САМГОРОДОЦЬКОЇ ГРОМАДИ
08.07.2026 10:08
Самгородоцька громада багата не лише працьовитими людьми, а й унікальними природними куточками та ініціативами, які формують нову культуру взаємодії людини з довкіллям. Яскравим прикладом цього є…
ОГОЛОШЕННЯ
07.07.2026 15:38
ОГОЛОШЕННЯ Шановні жителі громади! У рамках реалізації державної програми із забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) тимчасовим житлом громада проводить збір інформації про житлові…
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування