У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих. Війна на сході України розпочалась ще у 2014 року, та залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну – життя людей.
Сьогодні, 20 січня 2025 року минає 10 річниця з дня загибелі відважного воїна, Героя України, кіборга – Юрія ОСАУЛКА, який загинув під час запеклих боїв за Донецький аеропорт.
Осаулко Юрій Леонідович - головний сержант роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, старшина.
Народився 17 лютого 1981 року в селі Самгородок. У 1998 році закінчив Самгородоцьку загальноосвітню школу. Ще в шкільні роки Юрине серце причарувала Олена Дядюк. Освідчився у коханні на озері, проспівавши пісню про білих лебедів, яких тільки смерть може розлучити. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, армійський вишкіл здобув у бердичівській учебці, а основну службу – у Мукачево, де дослужився до звання старшини роти. Працював у місцевому господарстві, а потім разом з друзями створив будівельну бригаду, зводячи людям житло. Найщасливішим Юра був, коли народилися донечки, яких називав доцюнями, старшу – Інесочкою, а меншеньку – Сніжунею. Їхнє сімейне щастя тривало десять літ...
А вже 23 серпня 2014 року добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (з осені 2014 року - 90-й окремий аеромобільний батальйон входить до складу 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В1611, місто Костянтинівка Донецької області). З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Єсаул». Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк». Новий 2015 рік він зустрічав у родинному колі — любих донечок, коханої дружини, батьків. Перед 7 січня 2015 року знову відправився у військову частину. В Донецькому аеропорту було спекотно. Захисники-кіборги перетворили його в неприступну фортецю. 18 січня 2015 року брав участь в операції по деблокуванню підрозділів Збройних Сил України, які обороняли Донецький аеропорт. В ході даної операції, для підкріплення оборони аеропорту, до нового терміналу був введений резервний підрозділ, у складі якого перебував старшина Осаулко.
20 січня 2015 року старшина Осаулко загинув під завалами в результаті підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху Міжнародного аеропорту «Донецьк». З того часу вважався зниклим безвісти. Лише в травні 2015 року тіло Юрія Осаулка було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК.
21 травня 2015 року у велике православне свято – Вознесіння Господнє рідні, близькі, друзі, громада назавжди попрощалися з відважним кіборгом. Похований на кладовищі с. Самгородок.
17 січня 2016 року на фасаді будівлі Самгородоцької ЗНВК І-ІІІ ст., де навчався Юрій Осаулко, йому відкрито меморіальну дошку.
Десята річниця вічного жалю і світлої пам'яті…
Всі пам’ятають Юрія як світлу та позитивну людину, з гарним почуттям гумору.
З того злощасного дня розпочався відлік днів без Юрія. Жителі громади довго не могли прийти до тями, не могли прийняти факту смерті молодої людини, якій, здавалося, тільки жити. Плакали чорні від горя батьки, дружина, діти, друзі і знайомі згадували про земляка, шукали логічне пояснення страшній трагедії, захоплювалися героїзмом і любов'ю до України. Не вірили в те, що сталося, побратими.
Ми всі у вічному боргу перед батьками, котрі виховали мужнього патріота. І низько схиляємо голови перед дружиною, яка втратила коханого чоловіка.
Світла пам’ять та вічний спокій Юрій Леонідович! Низький уклін вірному синові України!
Слава Захисникам України!
«Вони вистояли! Не витримав бетон!»
