1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
Було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так, підтверджую». Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України.
Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.
У Києві незалежність України підтримали 92,88 відсотка виборців, у Донецькій області – 83,9%, в Луганській – 83,86%. А в Автономній республіці Крим сказали «Так» незалежності Української держави 54,19% виборців, тоді як у Севастополі показник був вищим – 57,07%.
Тільки після 1 грудня 1991 року Україну почали визнавати інші країни світу:
2 грудня – Польща і Канада,
3 грудня – Угорщина,
4 грудня – Латвія і Литва,
5 грудня – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук (61,59 відсотка голосів). Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%). Загалом балотувалися 6 кандидатів.
Референдум 1 грудня 1991 р. фактично скасував результати березневого референдуму 1991 року про збереження Радянського Союзу.
Історичне значення референдуму 1 грудня полягає у тому, що він став кінцем радянської імперії. 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР – лідерами України, Росії та Білорусі у Біловезькій Пущі було задекларовано кінець СРСР «як геополітичної реальності та суб’єкта міжнародного права» і проголошено створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
