Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Сьогодні, 17 вересня 2025 року минає перша річниця з дня як у військовому шпиталі зупинилось серце жителя села Михайлин, відважного воїна, Героя – Микола АНДРІЙЧУКА.
Андрійчук Микола Олександрович народився 26 червня 1968 року у селі Широка Гребля.
Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. Закінчив 8 класів Широкогребельської школи. Професійну освіту здобував у Новогребельському та Гущинецькому професійно-технічних училищах. Після навчання був призваний на строкову військову службу, яка проходила у м. Усурійськ. По її закінченні розпочав трудову діяльність в місцевому господарстві трактористом. Згодом працював на місцевому цукровому заводі, будівельником по заробітках, останнє місце роботи «Козятин ПАК». У 1989 році одружився, разом з дружиною Світланою народили та виховали 2 доньок Надію і Софію, та сина Олександра. Дочекалися онуків. Попереду життя, плани, мрії… Але їм не судилося збутися…
07 березня 2023 року Микола Олександрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 41 бригаді військової частини А 4576. До січня 2024 року разом зі своїми побратимами боронив нашу землю в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області. Потім н.п. Дружківка Донецької області, де 17 травня 2024 року отримав травму. Довгий час лікувався у військових шпиталях м. Дніпра та м. Вінниці, але 17 вересня серце нашого Героя не витримало…
Це найтяжча втрата для родини і безмежно тяжка втрата для України.
Нехай добрий, світлий спомин про покійного Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Герої не вмирають! Вони продовжують жити в наших серцях, та пам`яті, а їхні імена викарбовуються в історії України. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Вічна пам'ять і слава Герою!
