У скорботі та сльозах сьогодні село Миколаївка та вся Самгородоцька громада проводжали в останню дорогу свого земляка, воїна, який віддав найдорожче – своє життя – за свободу і незалежність України.
15 грудня 2024 року наша громада назавжди попрощалася із Захисником України – Михайлом СОБКО.
Собко Михайло Володимирович народився 19 листопада 1969 року у селі Миколаївка.
Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. У 1976 році пішов навчатися у Миколаївську середню загальноосвітню школу, яку закінчив у 1986 році.
По закінченню школи вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. У 1988 році був призваний на строкову військову службу, яка проходила у м.Владивосток. Служив у морській піхоті, отримав звання «сержант». Після служби в армії продовжив навчання в інституті. Після завершення навчання, здобувши спеціальність «зоотехнік», з 1993 року по 2011 рік працював у місцевому господарстві. Потім до 2014 року працював у спецпідрозділі «Атлант» у м.Київ.
Мав двох синів: Віталія та Василя, дочекався онуків, їх у нього було п'ятеро. Попереду життя, плани, мрії… Але їм не судилося збутися…
Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році записався добровольцем у тероборону. Разом зі своїми побратимами стояв на захисті Батьківщини. Останнє місце служби Миколаївська область.
Війна підірвала здоров'я Михайла Володимировича, а 12 грудня 2024 року, забрала і життя. Йому назавжди 55…
Попрощатися із мужнім Героєм України прийшли близькі, друзі, знайомі, бойові побратими та вдячні земляки.
Біля будинку в селі Миколаївка, де проживав Герой відбулося заупокійне богослужіння, яке очолив ієрей Олексій Якубівський.
На кладовищі села Миколаївка пройшов мітинг - реквієм на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сімʼї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя - заступник сільського голови - Олександр Марковський та староста Миколаївського старостинського округу - Віктор Бальшанек.
Із військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Безжальна війна забрала ще одне життя, а з ним – мрії, сподівання, плани на майбутнє.
Жодні слова не здатні зменшити біль, який відчувають рідні.
Вічна пам’ять і слава українському воїну - Герою, який мужньо захищав Батьківщину та кожного з нас!
