Не вщухають біль та сльози у нашій стражденній Україні. Щодня ми втрачаємо найкращих синів. І немає слів, які можуть вгамувати невимовний біль втрати та загоїти страшну рану у серці рідних...
Сьогодні ми знову прощалися з відданим патріотом, відважним воїном, Героєм – Олександром СЕНЕНКОМ.
Олександр Володимирович Сененко народився 04 березня 1973 року в сім’ї Володимира Миколайовича та Тетяни Володимирівни Сененків у селі Широка Гребля. Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. Закінчивши 8 класів Широкогребельської школи, вступив до Смілянського технікуму харчової промисловості, де здобув професію механіка. Після закінчення технікуму 1 рік попрацював за спеціальністю на цукровому заводі і був призваний на військову строкову службу. По завершенні служби повернувся знову на цукровий завод, де пропрацював довгий час вантажником, а також в охороні. У 2010 році одружився з Наталією Володимирівною, народилась донечка Анастасія. Після повномасштабного вторгнення росії, 05 березня 2022 року одним із перших був мобілізований. Службу проходив у військовій частині А0549 Збройних Сил України, згодом у частині А 4030. Сененко Олександр Володимирович, солдат, розвідник-кулеметник розвідувальної групи загону спеціального призначення, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 31 березня 2024 року в районі населеного пункту Уманське Донецької області.
Віддати шану мужньому захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки. В останню путь Героя провели, встеливши квітами дорогу від будинку в с. Широка Гребля, де проживав Олександр Сененко, до Храму Святого Миколая с. Йосипівки, де відбулось заупокійне богослужіння за українським Воїном та мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – Самгородоцький сільський голова – Сергій Лановик, староста Михайлинського старостинського округу Валентина Кушніренко, побратим, Ольга Балецька та священник Православної церкви України протоієрей Роман Масира.
Із військовими почестями загиблого воїна поховали у с. Йосипівка на Алеї Слави. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
