Матусю, рідненька, пробач, що себе не зберіг, хоча не на мить не знімав твій святий оберіг. Я друзів своїх прикривав, всі кричали мерщій…Але у ворожої кулі немає душі…
Сьогодні, 14 березня 2024 року в село Вівсяники назавжди повернувся Захисник України, Герой – Юрій РЯБИЙ.
Вздовж автошляхів громади краяни зустрічали воїна на колінах та зі сльозами на очах…
Рябий Юрій Володимирович народився 18 вересня 1990 року у селі Вівсяники в працьовитій, багатодітній сільській родині Тетяни Петрівни та Володимира Арсенійовича Рябих. У 1996 році був зарахований до першого класу Вівсяницької СЗШ І-ІІІ ступенів. У 2007 році успішно закінчив школу і вступив до Вінницького національного технічного університету, де зарекомендував себе, як здібний, відповідальний і дисциплінований студент. Отримавши вищу освіту за спеціальністю «Інженерія» у 2012 році почав трудову діяльність на кондитерській фабриці «Рошен» в місті Вінниці. 28 грудня 2022 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ по мобілізації, як водій – майстер ремонтної майстерні озброєння взводу ракетно-артилерійського озброєння ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення в/ч А4712, старший солдат Рябий Юрій Володимирович.
Під час служби ремонтував день і ніч військову техніку, віддаючи усі свої вміння і сили святій справі - захисту рідної землі від ворогів. Своєю невтомною працею, наближаючи нашу Перемогу.
08 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в бою за Україну, за її свободу і незалежність старший солдат Юрій Рябий загинув в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Юра був дуже світлою людиною, веселою і життєрадісною. Безмежно любив батьків, своїх сестричок і усю велику дружню родину. Був чудовим сином, братом, однокласником, вірним товаришем і побратимом. Війна обірвала все...
Віддати шану мужньому захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки - встеливши квітами дорогу від будинку, де проживав Герой до храму Покрови Пресвятої Богородиці, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолили священники Вінницько - Барської єпархії Православної Церкви України.
На кладовищі в с. Вівсяники пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – сільський голова – Лановик Сергій Якович, голова СВК «Вівсяницький» - Ліневич Валерій Станіславович, староста Вівсяницького старостинського округу – Ціпцюра Тетяна Василівна, однокласниця – Таранюк Віта Леонідівна, побратими, колеги з фабрики «Рошен».
Із військовими почестями загиблого воїна поховали на кладовищі у с. Вівсяники. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Ще один воїн приєднався до небесного війська.
Важко знайти слова втіхи, коли перестає битися серце захисника України. Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль від втрати рідної людини.
Пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях!
Вічна та світла пам’ять захиснику України!
