Страшна, безжальна війна забирає найкращих… Україна знову втратила ще одного гідного сина. Ще в одній домівці оселилося горе, розпач і сум…
Сьогодні, 3 вересня 2023 року Самгородоцька громада у невимовному горі проводжала в останню земну дорогу свого Героя – Андрія Остапчука.
Остапчук Андрій Борисович народився 13 березня 1994 року в сім’ї Бориса Євгеновича та Надії Петрівни Остапчуків в селі Миколаївка.
Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі.
У 2010 році закінчив Миколаївську середню школу та вступив до Вінницького профтехучилища № 7, де здобув професію столяра. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність за спеціальністю у м.Вінниця.
З коханою Наталею виховували синочка Артема.
У 2015 році підписав контракт із Національною гвардією України. Проходив службу у військовій частині А 3028 м. Калинівки.
Після повномасштабного вторгнення росії, разом зі своїми побратимами воював із ворогом у найзапекліших боях: за Волноваху, Бахмут, Сєвєродонецьк.
Головний сержант, Остапчук Андрій Борисович, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 29 серпня 2023 року у ході контрнаступу в районі населеного пункту Токмак Запорізької області.
Завжди життєрадісний та веселий, активний та готовий допомогти кожному - таким був Андрій. Таким він залишиться в пам’яті своєї родини, знайомих та друзів, рідних та близьких...
3 вересня 2023 року Андрій Борисович назавжди повернувся у рідне село.
Земляки зустрічали Героя на колінах, створивши коридор шани.
Біля будинку у селі Миколаївка, де проживав Герой, провели чин відспівування за упокій душі.
На цвинтарі пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – сільський голова - Сергій Лановик, староста Миколаївського старостинського округу – Віктор Бальшанек, директор комунального закладу "Миколаївська гімназія ім. Василя Земляка – Євгенія Матвієнко та побратими.
Із військовими почестями загиблого воїна поховали на кладовищі у с. Миколаївка. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Ще один воїн приєднався до небесного війська.
Важко знайти слова втіхи, коли перестає битися серце захисника України. Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль від втрати рідної людини.
Пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях!
Вічна та світла пам’ять захиснику України!
