9 березня виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка — поета, художника, мислителя і духовного символу України. Його називають генієм українського слова та пророком нашого народу, адже своєю творчістю він пробуджував у серцях людей любов до свободи, гідності та рідної землі. Життєвий шлях Кобзаря — приклад сили духу, незламності та боротьби за волю.
Життя Тараса Шевченка було непростим, але надзвичайно яскравим і сповненим подій.
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Київщині у родині кріпаків. Його дитинство було важким: мати померла, коли йому було 9 років, а батько — коли хлопцеві виповнилося 12. Рано осиротівши, він працював пастухом, наймитував у селян і служив у пана.
У 1838 році друзі митця — художник Карл Брюллов, поет Василь Жуковський та інші діячі культури — організували збір коштів, щоб викупити Шевченка з кріпацтва. Для цього продали портрет Жуковського, написаний Брюлловим, і зібрали 2500 рублів — приблизно 45 кілограмів срібла.
Із 47 років життя Тарас Шевченко 24 роки провів у кріпацтві, близько 10 років — у засланні, і лише приблизно 12 років зміг жити по-справжньому вільною людиною.
За життя він здобув славу не лише як поет, а й як талановитий художник. Шевченко навчався в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі та став її академіком гравюри. Загалом він створив понад 1300 картин, малюнків і офортів, з яких до наших днів збереглося близько 800.
Перша збірка поезій «Кобзар», видана у 1840 році, містила лише вісім творів, однак саме вона стала одним із найважливіших явищ української літератури.
У 1847 році Шевченка заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та за його твори, у яких звучала критика імперської влади. Цар Микола І наказав заслати поета в солдати до Оренбурзького краю із забороною писати і малювати.
Сучасники згадували, що Шевченко любив гарний одяг і стильний вигляд. У Петербурзі він непогано заробляв як портретист і міг дозволити собі гарний гардероб.
У своєму щоденнику поет згадував, що дуже любив борщ із сушеними карасями, вареники та інші українські страви. Живучи в Петербурзі, він часто сумував за рідною кухнею.
У житті Шевченка було чимало почуттів і закоханостей. Він захоплювався Оксаною Коваленко, Варварою Рєпніною та Ликерою Полусмаковою, якій навіть пропонував одружитися, проте створити сім’ю йому так і не судилося.
Пам’ятники Тарасу Шевченку встановлені у багатьох країнах світу — від Вашингтона до Парижа і Торонто. Загалом їх налічується понад тисячу.
Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року — наступного дня після свого 47-річчя. Спочатку його поховали у Санкт-Петербурзі, але згодом перепоховали в Україні — на Чернечій горі біля Канева, як він і заповідав.
Сьогодні Тарас Шевченко залишається однією з найвизначніших постатей української історії. Його слова про свободу, гідність і любов до рідної землі й досі звучать актуально та надихають нові покоління українців.
Нехай мудре слово Кобзаря і сьогодні надихає нас бути сильними, єдиними та вірними Україні. Нехай «Кобзар» і надалі живе в серцях поколінь, нагадуючи про правду, гідність і боротьбу за волю.
Тарасове слово — це наша сила, наша пам’ять і наша надія. Пам’ятаємо. Читаємо. Надихаємося.
«Борітеся — поборете, вам Бог помагає!»
