Страшна, безжальна війна забирає найкращих… Україна знову втратила ще одного гідного сина.
28 червня 2023 року Самгородоцька громада у невимовному горі проводжала в останню земну дорогу свого Героя – Вадима АНДРІЙЧЕНКА.
Андрійченко Вадим Васильович - народився 17 червня 1988 р. у с. Блажіївка, в дружній родині Лариси Іванівни та Василя Олександровича Андрійченків.
З вересня 1995 року навчався у Дубовомахаринецькій загальноосвітній школі та продовжив навчання у старших класах Зозулинецької школи.
Вищу освіту здобув у Вінницькому державному педагогічному університеті. Працював учителем історії та правознавства у Зозулинецькому та Дубовомахаринецькому ЗНВК.
По закінченню навчання одружився з Світланою. У 2017 р. в сім’ї народився син Артем.
Вадим був люблячим сином, братом, онуком, турботливим чоловіком, батьком, вірним товаришем, щирим, життєрадісним, мужнім патріотом.
У перші дні після повномасштабного вторгнення, повернувся з закордону в Україну і став на захист рідної землі у складі 59 бригади 1-го стрілецького батальйону.
Наш Герой проходив службу в гарячих точках на сході України - Херсон, Миколаїв, Мар’їнка. Нещодавно відбувши навчання у Києві, отримав звання молодшого лейтенанта.
Помер 25 червня 2023 р. внаслідок отриманих травм, несумісних із життям.
В останню путь захисника України провели близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки, встеливши квітами дорогу від будинку, де проживав, до храму Покрови Божої Матері, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолив священник Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України Благочинний протоієрей Валерій Кушнір.
На кладовищі в с. Блажіївка, пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – сільський голова – Лановик Сергій Якович, класний керівник Вадима – Лопушан Василь Борисович та директор комунального закладу «Дубовомахаринецька гімназія» Залевський Володимир Володимирович.
Із військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
З вдячністю та глибоким сумом схиляємо голови, розділяючи невимовний біль втрати з рідними, друзями та близькими.
Герої української землі не вмирають, світла пам’ять про них буде жити вічно.
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
