Війна — страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» - практично неможливо.
Сьогодні, 02 лютого минає друга річниця з дня загибелі відважного воїна - Михайла КРАВЧУКА.
Та біль втрати для рідних не стихає, сліз у них не меншає, розради не більшає. Бо горе – вічне…
Михайло Михайлович Кравчук народився 21 серпня 1994 року в селі Михайлин, там провів дитячі та юнацькі роки, там залишились стежки, якими він ходив до місцевої школи, бігав з друзями, пізнавав світ. Далі навчався в Барському коледжі транспорту та будівництва, де здобув фах автомеханіка. Пройшов строкову військову службу. У мирному житті працював менеджером з продажів у приватній фірмі. Влітку 2020 року з коханою Оленою створили власну сім’ю, а вже восени 2021-го народилась донечка. Любив відпочинок із сім’єю та друзями. Багато працював, щоб досягати поставлених цілей.
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Михайло став на захист своєї Батьківщини у лавах Національної Гвардії України. Служив у батальйоні окремого взводу зв’язківців 14-ої бригади оперативного призначення імені Івана Богуна.
Старший солдат Михайло Кравчук, позивний Лесик, загинув 2 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Спірне під Бахмутом на Донеччині. Воїну назавжди 28 років.
Україна втратила справжнього ГЕРОЯ, свого вірного сина. Його доблесть і патріотизм завжди будуть прикладом для нас усіх.
Герої такі не вмирають,
Вони будуть вічно живі.
Героїв завжди пам’ятають
На небі й на рідній землі!
Низький уклін родині, вічна слава та пам’ять Захиснику!
Пам’ятаємо і будемо пам’ятати!
Слава Україні! Слава Героям!